Війна без особливих причин

Війну на сході треба припиняти. Бажано шляхом переговорів.Після чого - приймати рішення про правила подальшого співіснування.

Росія, яка багато в чому нав’язала нам цю війну, має свіжий досвід спроби замирення свого регіону за допомогою армії. Знадобилися дві війни, тисячі загиблих, величезні втрати в економіці, розгул терору, щоб стало ясно - треба домовлятися. Їм домовлятися ніхто не заважав. Нам - будуть.

По суті, переговорна позиція сепаратистів буде формуватися в Кремлі. І націлена вона буде на досягнення багаторазово озвучених російською владою цілей: позаблоковий статус України, мовчазне визнання світом збереження нашої країни в орбіті російських інтересів, перетворення «ДНР» і «ЛНР» в ніж у горла будь-якій київській владі. На закуску можуть попросити ще якісь приємні дрібниці, на зразок скасування транспортної блокади Криму.

Переговорна політика Києва буде формуватися де завгодно, але тільки не в Києві. Занадто великі інтереси гравців в геополітику зійшлися на нашій території. У Європі зараз всерйоз прикидають, чи можна взяти на утримання інваліда, в якого перетвориться Україна після ампутації великих шматків Донецької та Луганської областей. Виходить, що дорогувато виходить. Та й інвестувати в корумповану країну з невизначеним статусом значної частини територій ніхто не буде. Будуть обережно давати потроху «на підтримку штанів» під реформи, які ведуть до зубожіння населення. Питання - що буде робити населення, яке бачить, як щодня знижуються шанси на виживання? Відповідь очевидна, але відповідати не хочу.

Не варто дуже багато чекати і від США. Москва вперше серйозно показала Вашингтону зуби, і Америка вирішила їх вибити. Чомусь на нашій території. Можна не сумніватися, що США будуть послідовними лобістами посилення санкцій проти РФ. Але реальної допомоги, яка могла б врятувати Україну, що що вратила свідомість від больового шоку, Америка не зробить.

Москва, Брюссель і Вашингтон сьогодні суб’єкти політики, гравці, які б’ються за вплив, авторитет, уточнення правил Великої гри, економічні вигоди. Україна і самопроголошені республіки - фішки на покерному столі. І головне питання - чи в змозі ці фішки усвідомити свої інтереси, відмінні від інтересів великих гравців.

Тільки за минулий рік Україна втратила близько 20% реального ВВП, на десятки відсотків скоротилася зовнішня торгівля, реального рівня безробіття не знає ніхто. Гривня знецінилася і буде знецінюватися, купівельна спроможність кожного українця скоротилася за останній рік мінімум удвічі. Перспективи туманні. Влада не може сказати людям: потерпіть 5-7-10 років і життя налагодиться, ось план. Плану такого немає. Команда, що прийшла на плечах Майдану, активно гризеться між собою. Наступний крок, який може стати останнім, - вони знайдуть собі різних зовнішніх покровителів. Тоді єдиній Україні точно кінець. Поки ж підвищення рівня бідності, знецінену гривню, безробіття можна списувати на війну. І безглуздо шукати інші причини, якщо є така глобальна, що все пояснює.

Точно так само пояснюють причини розрухи жителям Донецької та Луганської областей керівники «республік». Мовляв, переможемо «Укропів» і заживемо! Вугілля у нас є, Росія нам допоможе, життя налагодиться. Насправді - не налагодиться. Абхазія і Придністров’я тому свідки. Мешканці цих територій, що перетворилися практично на жебраків, стоять на сторожі російських інтересів у своїх регіонах, за що Москва не дозволяє їм померти з голоду.

Поки йде війна, у «покерних фішок» немає майбутнього. Хоча б з тієї простої причини, що ні тут, ні на сході народ не зможе змінити владу, навіть якщо вона доведе свою повну неспроможність. Хто ж змінює владу під час війни? Це ж майже зрада Батьківщині. Сама ж влада - що тут, що там - починає відчувати спокусу перетворення в диктатуру. Диктатура дійсно ефективна під час війни, вона мобілізує маси, переводить на військові рейки промисловість, пригнічує внутрішніх ворогів і опозиціонерів. У парламенті вже почали з’являтися законопроекти про кримінальну відповідальність за критику влади.
Янукович має право запитати, за що його вигнали з країни, якщо наступники дозволяють собі те, про що він навіть не мріяв. Диктатура дійсно дуже привабливо виглядає в час, коли суспільству необхідно напружувати всі свої сили. Але тоді виявиться, що Майдан, який піднявся за демократію і проти тирана, вбив демократію і породив нових тиранів. Саме в такий глухий кут, з якого немає виходу, заганяє нас війна.

Нам потрібно домовлятися з жителями східних областей про правила подальшого співжиття або розлучення. Кожен день протистояння знижує шанси країни вижити і залишитися на карті. Війну на сході потрібно припиняти.

Руслан Гаджимурадов