“Ви — користувачі, а треба бути творцями» - Володимир Гузій, автор книги “Опис землі Голосіївської”

А ви знаєте, чому Голосієво носить таку назву? Чи можете відповісти на питання, скільки років цій землі? Вам цікаво, чому Голосієво «говорить” на санскриті та які таємниці приховує? Це все знає Володимир Гузій, історик за покликом душі та неймовірно цікава людина. У книзі “Опис землі Голосіївської”- першій і єдиній книзі про Голосієво, він подає новий погляд на історію Києва загалом та цього району зокрема.

Володимире Миколайовичу, як виник задум цієї книги? Скільки часу Ви над нею працювали?

Ви знаєте, що в Голосіївському районі за останні 100 років не було видано жодної книги? Жодної! Це (показує на “Опис землі Голосіївської” - авт.) - перша. Коли, я почав цікавитися історією, то зрозумів, що історії у нас немає. В Україні практично кожне село має свою історію, свою книжку, люди працюють і досліджують. Про історію таких київських сіл як Мишоловка, Пирогів, Теремки навіть мова не йде. Нема історії таких районів Як Голосієво, Святошино, Солом’янка. Мільйонна Дарниця — мегаполіс — навіть натяків немає. Святошино — 300 тисяч чоловік — не знали, чому так називається район, у якому вони живуть. Досліджувати історію не лише Голосієва почав давно, а писати саме цю книгу — ні. “Опис землі Голосіївської” написана десь за рік.

Скажіть, чому Голосіївський район носить таку назву?

Для мене теж виникло це питання, коли починав своє дослідження. Всі версії, що були — дитячі. Це свого роду академічні версії, їх повторює весь Київ, але наскільки вони правдиві — це інше. Назва Голосієво з’явилася 10 тисяч років назад, але в іншй інтерпертації. Це була епоха неоліту. На території України знаходився великий льодовик. В той час відбулася якась велика катастрофа і льодовик прорвався до Чорного моря з силою цунамі. Тоді ж виник і Дніпро — до речі, найпіщаніша річка в Європі. Піски на пляжах Оболоні мають товщину 30 м. Цунамі несло стільки піску, що пісок прорізав граніт та “сформував” дніпровські пороги. Українська пустеля — Олешківська — це ті ж піски, нанесені цунамі.

Але повернемося до історії Голосіївського району...

Голосієво — це ліс, що виник на пустому місці. Легенда говорить про те, що причетним до цього лісу є Петро Могила. Проте ця версія не зовсім правдива, оскільки Голосієво було відомо задовго до нього. Хоча я взяв версію про ліс, що сам насіявся і почав працювати над нею. Письмові візантійські згадки фіксують дві назви нашого міста: новішу — Київ та старішу — Самбатас. Пристань на Дніпрі Самбатас була відома ще 2000 років тому. Біля Китаєва є хутір Самбурки. До речі, на старих картах назви Голосієво немає, ця територія називалася саме Самбурками. Голосієво — це теж більш сучасна назва. Грецький Самбатос, пристосований до нашої землі — Самбурки. В українській народній обрядовості є дерево Самбір - дерево життя, світове дерево. За легендою, виросло з нічого, на голому місці, само по собі. Коли все це об’єднав та дослідив легенди, то стло зрозуміло, що Самбір — це давня назва лісу, що виник сам по собі. Голосієво — це калька, слов’яни взяли назву Самбір і переназвали по-совєму. Так буває, коли слово переходить з однієї мови в іншу: назва змінюється, а значення (основа) залишається.

Виникає запитання: а що ж це за ліс?

Дуби — це вікова діброва. Голого місця тут ніколи не було. Тоді де ж взялися ці дуби? Після того, як льодовик відійшов, почали наступати ліси — спочатку соснові, а тоді дубові. І цю грандіозну подію мешканці закодували назвою самбір. Створили навколо цього епос — це послання від них до нас. Уже пізніше відповідно до мовних трансформацій, цей ліс перейменувався в Голосієво.

Голосієво — найстаріший район Києва?

Я говорю, що так. У нас є свій кремль, у нас є сакральний центр — Лиса гора — сакральний центр доби неоліту. Це як Оліпм у Греції. У нас на всій східноєвропейській рівниі не було гори, рівній Лисій. Як у Німеччині є гора, де проходить Вальпугрієва ніч.

А як щодо Лисої гори, яка на Андріївському узвозі?

То не лиса гора. Є лисі гори — сакральні, а є просто за назвою. Лиса гора, що у Голосіївському районі, називається лисою горою тільки останні 100 років. Раніше — Дівич-гора, тобто Девоша-гора. Девоша — богиня неба індійських народів. Тому змушений був звернутися до санскриту. Індоєвропейські народи починали свій шлях звідти. У нас на Лисій горі співали гімни індійським богам. Дійшла до нас відьомська пісенька, де є слова “лаватера”. Зв’язавшись з відомим індологом, з’ясував, що це похвала Кумару — брату Крішни.

Історія постійно переписується. Я прийшов, новий чоловік, оцінив зі свого погляду. Ця молода земля зародилася від льодовикового озера. Потім льодовик відступав, наступали ліси. Культ лисої гори виник приблизно 4000 років тому. Тоді Голосіївський ліс — це свята діброва при лисій горі. Як кажуть, що є святі діброви. Гляньте: Голосіївський ліс оточений монастирями: Видубицький, Преображенський, Китаївський, Феофаніївський і Голосієво. Навкругинього аж шість монастирів — це неспроста. Я навіть кажу, що святий апостол Андрій пристав не туди, де зараз говорять, — туди не було чого приставати, там нічого не було. Якщо дослідити легенди, то значно ймовірніше, що він пристав до Голосієво. Це логічно, що він пристав до язичницького культу- він вів дискусії з язичниками. Лиса гора на старих картах називалася Гульбище. Лиса гора — це уже вульгарна назва. Лису гору знищили, коли будували форт. Але там все перерили, зробили фортеці і практично для істориків вона знищена як культова. Можливо, там можна щось знайти, але у нас ніхто нічого не шукає.

Ви сказали, що у нас немає історії і її треба створити. Як її потрібно створювати — від загального до конкретного чи навпаки?

У мене принцип — знизу. Починаю з історії місцевості, а місцевість веде до загального. Якби я не знав історії Голосієва, я б не робив таких висновків. От Голосієво говорить на санскриті — це було головне відкриття. Є літописне озеро в басейні річки Либідь — Надове озеро в районі Кадетського гаю. Воно дуже давнє. Це літописна назва. Таких наз небагато, але більшість з них нерозгадані. Ніхто не давав пояснення: Надове — та й Надове. Я відкрив санскрит — подивився, а в санскриті Наді — це річка. Надове озеро — це річкове озеро. Одразу все стає зрозумілим. Далі по Дніпрі є село Надинівка — там 9 шарів археологічних культур, а Надинівка — село над Десною, річкове село. Треба досліджувати, а не просто сприймати інформацію. Ви — користувачі, а треба бути творцями!

Які у Вас плани на найближчий час?

Є багато матерілів та багато ідей. Працюю над тим, що можна видати. Дуже цікаво зробити 1000 казок про Київ, 1000 легенд про Київ. У нас немає казкарів, це все треба написати. Маю нотатки про Міжгір’я, Золоту браму, Замкову гору, Хоревицю, Десятинну церкву. Все на основі історичних сюжетів з метафорами — це ж фантастичні речі!

Справді, я б із задоволенням почитала такі книги. Успіхів Вам та наснаги! Дякую за бесіду.

Спілкувалася Альона Романюк.