“Вбийте мене, але знову  “строєм” не піду!” - Валерій Гуменюк

ГО “Перспективи Києва” розпочинає низку матеріалів з громадсько-політичними діячами Голосієвського району, які мають великий життєвий досвід та жадають поділитися своїми поглядами на сучасне, минуле та майбутнє України з нашими читачами.

Перший до нас завітавший гість — голова “Народної Ради” Голосієвського району Валерій Іванович Гуменюк. З часів утворення незалежності він є незмінним членом партії “Народний Рух України”, з 1992 року працював у Верховній Раді як помічник, а за фахом є старшим викладачем кафедри епізоотології та інфекційних хвороб Національного аграрного університету.

Валерій Іванович, з чого починалася Ваша громадська діяльність?

З дитинства не хотів ходити “строєм”. Мабуть, це неприйняття комуністичної философії на глибиному рівні і привело мене в громадську діяльність. Дуже добре пам’ятаю перший протест у 1989 році, коли вирубали Голосієвський ліс біля озера Дідорівка і проти цього масово повиходили люди, щоб висловити своє обурення. Тоді вперше ми усвідомили можливість зібратися колективом і висловити відкрито свій протест. Зараз інші часи та сучасній молоді важко нас зрозуміти. Якби Київ не піднявся у серпні 1991 року, то ГКЧП перемогло і не було б незалежної України.

Хіба так сильно відрізняється молодь тоді і зараз?

Нинішня молодь не може себе показати і повністю розкрити свій потенціал, тому що Києвом і районами правлять кримінальні авторитети, т.з. “стара гвардія”, яка залишилась на містах та всі зміни та реформи для неї пустий звук. Зараз складається така ж ситуація як і після Помаранчевої революції — кожен рве собі шматочок влади, таке собі лоскутне одіяло, кумовство та сімейний підряд.

Чому, на вашу думку, не міняється система?

Це дуже низький рівень культури — культури особистості. У кожній з сучасних українських революцій роль особистості надзвичайно велика. І зараз у Верховній Раді залишилися ті люди, які звикли йти шеренгами, які звикли мислити категоріями, що я можу все і мені “положено”. Вони роблять все, щоб раз’єднати нас.

Але у влади є план перебудови держави...

Ви можете зараз назвати мені реформи в медиціні, реформи в ЖКХ, реформи освіти? Те, що зараз відбувається, це не реформи, це — пародія. Немає зворотнього зв’язку з мешканцями. Про що говорити, якщо в Києві немає громади міста, її роль повністю знівельована. Навіть наша “Народна Рада” Голосієвського району немає юридичного статусу. З початку нам потрібна повноцінна судова реформа, а потім вже інші законотворчі ініціативи. Ось ми хочемо провести вибори в березні чи в жовтні місяці. Ну й що? Знову прийде сотня негодяїв, які будуть ділити землю.... Коли мені говорять, що “Київпастранс” немає грошей на зарплатню, то це велика брехня. Керівництво комунального підприємства повинно заробляти гроші для міста, а не будувати собі дачі та купляти дорогі службові автівки.

Виходить в нас немає вихода?

Вихід є. Саме суспільство очиститься, так як отож річка бурхлива йде і очищає, і раз в 5 років є повінь. Природу не обманеш, вона сама себе очищає. У прошлому році яке було знамення, коли Дніпро вперше за 20 років очистився. Дніпро так розлився, що позмивав усю гидоту. Напевно, так і очистився Майдан, так повинна очиститися уся Україна.

Які виклики стоять першими на порядку денному?

На перше місце я ставлю культуру поведінки, внутрішню культуру, духовність. Без духовністі ми нічого не зможемо зробити. Церква 2000 років каже не вбий, не вкради і що є результат? Якщо буде в нас знову диктатор, то візьму палку та піду проти нього. Вбийте мене, але знову “строєм” не піду!

Назвіть 5 критеріїв яким повинен бути народний депутат?

В першу чергу, це повинен бути патріот України. Це повинна бути людина, яка вболіває за Україну, яка внутрішнє українець і цим пишається. Другий критерій - професіоналізм. Не може у нас державою керувати кухарки. Останні три критерія — ідеологічна відданість, елітарність та “європейскість”. Ці критерії повинно застосувати до всіх чиновників та політиків. Одна з наших головних проблем — немає еліти. Є корумповані чиновники, а потрібна еліта. Поки ми не проведемо децентралізацію влади, нічого в нас не вийде.

Нам потрібна еволюція чи революція?

Нам потрібна, в першу чергу, еволюція в голові. Зміна еволюційним шляхом в голові у держслужбовців, вони повинні повністю віддаватися праці на благо країни. Нажаль, але повноцінних партій в Україні немає. Підкреслюю — жодної партії в Україні немає. Вони не структуровані, вони не ефективні та не ідеологічні. Роль громадських організацій, нажаль, також знецінена. Вони повинні бути професійними, а не “кишеньковими”. Громада зараз не в змозі змінити держапарат. Чиновники крали, крадуть та будуть красти. Коли в цей час у Київі чиновники жерут червону ікру, в зоні АТО у солдатів немає чим зігрітися.

З чого треба починати, щоб насправді змінити суспільство?

Зробить зворотний зв’язок з мешканцями району — це й наголовне. Що вони хотять? Які їх проблеми цікавлять? Чи проблеми з ЖКХ? Якщо порівнювати громадську активність з минулим, то ми бачимо, що вона збільшується. У одному Голосієвському районі зараз суттєво збільшується відсоток активних свідомих громадян. Давайте починати з самореалізації. Що ми декларуємо — не давати хабарів, бути чемними. За нас там наверху ніхто нічого не зробить. У нас є багато патріотичної молоді, але потрібно розвивати громадські інститути впливу на владу, діючи механізми. Треба розуміти, що без культури, без розвитку, без європейських цінностей нам далі не можна. Нам потрібні лідери у кожній галузі.

Як це зробити у Києві?

Треба щоб у Київраді були не бізнесмени, “стоматологи” та інші, а справжні професійні політики — нова еліта. Як це зробити? Потрібно, нарешті, від’єднати бізнес від влади. Нам потрібна партійна дисциплина, а не декларації та популізм. Сучасні політики суттєво гірше пересічного українця, люди пійшли далі і на багато років випередили політикум. Взяти, наприклад, майданних політиків. Це — не політики. Я пам’ятаю, як в минулому році водив по Майдану полковника, щоб люди бачили, що армія з народом. Так його ніхто не допускав до трибуни. Для виступу на сцені треба були погодження від тих, хто приватизував Майдан.

Як зробити роботу політиків ефективніше для народу?

Для партій повинна бути дисципліна. Щоб кожна предвиборча програма виконувалася, треба слідкувати за тим, як депутат та партія виконує свої обіцянки за чіткими строками. Не виконав? Склади мандат! Обов’язково треба запровадити можливість відкликання. Нам потрібні механізми відзиву депутатів. Зараз ситуація показує на районі, що обрані депутати не працюють, вони пройшли до Київраді та відразу забули про всі свої обіцянки. Для ефективної роботи задля суспільства звіт депутатів повинен бути щомісяця, чи принаймні, раз у квартал. Та у кожного з них стоїть окремий пунктік — кількість виконаних обіцянок і що зроблено для того, щоб їх виконати. Але встає питання: перед ким звітувати? Як такої громади у нас і немає, навіть статут відсутній у громади, тож і звітувати нема перед ким...

Що змінилося за роки незалежності, куди ми прямуємо?

В 1991 році мені було легше, в мене було більше духовності та морального задоволення, що Україна незалежна держава. Зараз у нас також багато людей пишаються Україною, але не державою. Я бачив, як змінювалась ментальність українців — ми стали нацією. У нас є своя держава, але, нажаль, вона неефективна. Вся ця комуністична зараза досі сидить на своїх місцях. Потрібно, нарешті, провести справжню декомунізацію... Взагалі, на порядку денному три ключові питання - єдина церква, вступ до североатлантичного альянсу та поширення української культури. Так переможемо!