Похід на ринок: огляд цін на продукти та розмови з продавцями

«Цукор по 20 гривень, а сіль вчора купила за 8. Полки в магазинах пусті», - тільки й що балачок у громадському транспорті. Сьогодні ми знову вирушили на Деміївський ринок, щоб проаналізувати, на скільки змінилися ціни за останній тиждень.

Сьогодні на ринку не так людно, як минулої п’ятниці. Одразу при вході стоїть магазинчик із м’ясними виробами: ковбаса, шинка, бочок. Усе домашнього виробництва. Ціна коливається в межах 120-150 грн за кілограм. Продавець, жінка в чистому синьому фартусі, із сивим волоссям, розповідає, що сьогодні було лише декілька покупців, хоча ціна уже рік як не змінюється. Жінка побоюється, що лоток взагалі можуть закрити, так як нема виторгу. «Люди ж купляють цукор і крупи. А що ковбаса – з’їв та й все. Та й за ту пенсію в 1000 грн хіба ж накупишся?».

Поряд із магазинчиком красується м’ясний павільйон. Продавців тут утричі більше, ніж покупців. Жінки за прилавком розповідають, що ціна за тиждень не змінилася, але купувати стали трохи менше. «Грошей в людей нема. Та й куди ж ті ціни повишати? А з другої сторони – зараз уже тонна зерна коштує 5 000 грн, а щоб вигодувати порося треба мінімум 2 тонни. Та й не одним зерном треба його годувати: і бурячка втерти, і картоплину. А купити саме порося – 800 гривень. Доросла свиня з поросяти обходиться в 15 тисяч гривень. То по скільки ж те м’ясо треба продавати? По 100 гривень чи дорожче? Хто ж його купувати тоді буде?», - майже у розпачі говорить продавець Тетяна.

Сьогодні свинина, залежно від виду м’яса, коштує 60-70 гривень. Телятина – 80-95 гривень. Ціна за тиждень не змінилася.

Заходимо у ларьок з курятиною: у холодильнику за склом лежить куряче філе, гомілки, грудинка. Жінка-продавець розповідає, що ціна зросла в середньому на три гривні. Причиною подорожчання служить вартість пального. Проте зізнається, що вкінці дня на продукцію, яку не встигли продати, ціна на гривню зменшують, «бо краще продати дешевше, ніж викинути».

Сусідній магазин закритий на замок. Бабуся із палицею, що проходить повз, розповідає, що тут можна купити все: і приправу, і хліб, і масло. Та магазин уже третій день як зачинений. Далі зліва розташований- павільйон, де продають молочні вироби. За двома довгими столами примостилися три жінки старшого віку, а на прилавках лежить декілька голівок сиру, стоїть сметана. Біля однієї з жінок стоїть чоловік і торгується:

- та уступіть же 5 гривень, а я у вас візьму ще сметану.

- За 40 гривень півкіло сиру і стакан сметани – нє. То воно ж навіть само на себе не

виходить. Давайте ні ваше ні моє – 45.

Чоловік витяг з кишені жменю копійок і починає відраховувати 5 гривень…

Сир подешевшав: за кілограм доведеться заплатити 40 гривень. Зранку, розповідають продавчині, був трохи гірший по 35 гривень за кілограм. Сметана в ціні не змінилася: 50 гривень за літр, хоча з бабусями можна сторгуватися і купити дешевше. Домашні яйця коштують 20 гривень за десяток, перепелині – вдвічі дешевше. Жінка середніх років у норковій шубці купує сир і розповідає, що приїхала на Деміївку з центрального району, адже на Бессарабці кілограм сиру – 100 гривень, на Володимирському ринку – 60, а тут можна купити за 35-40.

Виходимо з павільйону на вулицю і прямуємо до овочевого ряду. Картопля, морква і цибуля коштує стільки ж: 5, 5-7 і 9 гривень відповідно. Вражають ціни на фрукти та овочі, що ввезуть з-за кордону. Наприклад, болгарський перець за тиждень зріс у ціні на 25 гривень і коштує тепер 75. Лимони подорожчали за три дні на 20 гривень. Щонайменше доведеться викласти 55 гривень за кілограм. Апельсини ж коштують 25-30 гривень. Хурма зросла в ціні на 10 гривень і тепер вартує 85. Між покупцями – жінкою та чоловіком середніх років - зав’язалася розмова:

- У «Сільпо» вчора хурма уже 135 гривень.

- Я вообще за лимонами сюда пришел. Тут на десятку дешевле. Сразу два килограма возьму. А то мало ли…

Продавці розповідають, що ціна на фрукти та овочі напряму залежить від курсу долара. Жаліються, що купувати стали менше. В попиті тільки лимони – мовляв, там вітамін С, та й це свого роду профілактика від застуди.

Одразу за овочевими прилавками стоять як гриби палатки з яблуками. Цього тижня вони подорожчали в середньому на 1-3 грн. Ціна яблук варіюється від сорту: 11-22 гривні. Збоку тендітна жінка, не більше 30 років, розкладає зелень. Пучок петрушки продає за 4 гривні, а 100 грам зелені відповідно - 12 гривень. Якщо ж ви захочете зварити щавлевого борщу, то за 100 г щавлю заплатите не менше, ніж 40 гривень.

Справа від прилавків з яблуками стоять рибні ряди. Продавці неохоче говорять про ціну, не дають фотографувати цінники. Стаю в чергу. Переді мною дідусь купує тюльку, витягує дві купюри – десятку і п’ятірку. Просить зважити на 15 гривень. Каже, що не встигає слідкувати за цінами, тому купує на певну суму. Разом з’ясовуємо, що тиждень тому тюлька коштувала 23 гривні, сьогодні – 32 гривні і 50 копійок. Наступною в черзі стоїть жінка: показує мені на інший вид риби і шепоче мені: «сейчас она стоит 39 гривен, а на той недели покупала по 20».

Дістаю вмикаю фотоапарат, щоб сфотографувати дідуся з рибою, а продавчиня, типова жінка із перепаленим завивкою волоссям, малиновою помадою та блакитними тінями починає горланити:

- Вы не имеет права снимать мой ларек. Тут есть я и если Вы хотите фотографировать, то должны написать письмо хозяйке, а не снимать холодильник с рыбой. Это частная собственность.

- Я не знімаю Вас, я фотографую дідуся, який купує рибу. У кадр не потрапляєте ні ви, ні ваш холодильник – відповідаю спокійно.

- Я сейчас милицию позову. Вы должны предъявить документы. – ніяк не вгамується продавчиня.

- Викликайте. Я Вас не фотографую. Оскільки ринок – це публічне місце, то маю право знімати. Не лише як журналіст, але й як громадянка України.

На мій захист стають люди, що стояли в черзі:

- Так что тут такого, пускай девочка снимет. Что Вы так испугались? Что боитесь, что выкрыет ваши махинации с ценами? – зауважує та ж жінка у норковій шубі, що купувала сир.

- Так ви тільки казали, що ціни не змінилися, то шо вам скривати – додає жінка, що стоїть у черзі наступною.

- Та ціни у Вас самі низькі на базарі – чого ви налетіли на неї? – каже дідусь, якого фотографувала.

Продавчиня бере телефон, каже, що у неї термінова справа і йде. Перед цим просить сусідку приглянути за товаром.

Продавець із сусіднього лотка розповідає, що ціни змінюють практично щодня, буває таке, що і двічі на день. Каже, що ціна залежить від курсу долара. Люди, що стоять в черзі, починають обурюватися: «як же долар впливає на ціну риби, що її міняють двічі на день. Наживаються на простих людях», «то все кляті олігархи»...

Далі – більше. Проходимо до рядів із крупами. Продавчиня, бачачи в руках фотоапарат, одразу відвертається спиною. На запитання «Як змінилися ціни за тиждень» відмовчується, а потім каже, що ціни зовсім не змінилися. Не відповідає вона і на питання про те, скільки коштує гречка та рис. Каже, що муки немає, хоча на прилавку стоїть декілька сортів. Фотографувати не дозволяє.

Йдемо далі. Біля іншого лотка стоять декілька жінок, купують макарони – їхня ціна 25 гривень за кілограм. Тут продавець значно привітніша: розповідає, що ціни за тиждень виросли вдвічі. Найбільше подорожчав цукор – його ціна тепер 20 гривень за кіло і не менше. Гречка коштує 25 гривень, рис – 28-35. Найдешевша ячна та перлова крупа – 9 гривень та 7 гривень 50 копійок відповідно. Вся олія подорожчала на 10 гривень. Найдешевша – 23 гривні. «Олейна» та «Щедрий дар» - по 27. Продавець Оксана розповідає, що вранці приходить накладна, де вказано що і по якій ціні продавати. Це ж говорять і продавці з сусідніх ларьків. Проте пошепки пані Оксана зізнається, що то люди самі наробили таких цін своєю панікою. До прилавка підходить наступний покупець: бере кілограм цукру, кілограм макаронів. Поки продавець зважує продукцію, бабуся у чистому сірому пальто, акуратно заштопаному на рукаві повертається до мене та каже: «Вчора сіль купували по 8 гривень. Хто знає, що буде завтра? Треба запасатися. Ше було б за шо купляти». До розмови приєднується ще одна жінка: «Я тут шматьйом торгую, то ше ні на копійку не повисила ціну, а ніхто нічо не бере. Кому ті тряпки треба, коли тут крупи скупляють. Таке точно було того року в лютому – коли на майдані стріляли».

Десь на другому боці чути «Тепер заживемо. Накупишся продуктів, коли хліб буде по 28».Починає накрапати дощ, виходжу з ринку. Уже на виході стає жінка з клітчатою сумкою, розкладає на нею кров’янку: «Нє проходим мимо. Дєвушка, бєрьом кровяночку. По сорок рублей за кило. Свеженькая. Вкусная. Через неделю в Киеве ничего нє будєт. Бери, а то голодать будешь». Дощ накрапає сильніше. Дістаю парасольку і крокую на зупинку тролейбуса. На зупинці стоять жінки і тримають в руках повні пакети з макаронами, рисом та сіллю….