День перемоги із присмаком пороху
Неділя, 10 травня 2015, 08:23| Tweet |
День перемоги для українців, як і раніше, залишився великим святом. Учора тисячі киян причепили до свого одягу маківки, як символ пам’яті, і пішли у Парк Слави вітати ветеранів. Урочистості з Дня перемоги почались з самого ранку. Спочатку ветеранів, яких лишилось не так вже й багато, вшановували керівники держави - президент, прем’єр, спікер, мер та інші політики, а згодом і прості смертні. Зізнаються, що друга частина з духовими оркестрами, польовою кашею та теплими привітаннями простих людей, діток, які невтомною вереницею йшли і йшли до парку Слави, сподобалась більше.
Василю Олександровичу Рябцеву, якого ми зустріли з сином, дочкою та величезними оберемками квітів, дев’яносто. На фронт пішов у 20 років. Каже, що воював на четвертому українському фронті. Перемогу зустрів на Західній Україні. У відповідь на привітання з Днем перемоги та побажання довгих років життя відказує, що ніколи не міг подумати, що в Україні колись знову буде війна, що йому вже недовго лишилось і, що помилки нинішньої влади доведеться виправляти нам, молодим. У свою чергу 88 річний Євген Трохимович, технік-лейтенант, розповів про неоцінений вклад жінок у Перемогу у Другій вітчизняній війні. За його даними, з 1939 по 1945 роки у війні загинуло близько 1 мільйона жінок-військових. Він був безпосереднім свідком мужності та героїзму жінок. Адже служив у полку пікіруючих бомбардуваників імені Героя СРСР Марії Михайлівни Раскової, де штурманами були жінки, а техніками, стрілками і радистами - чоловіки.
«Про це ніхто чомусь зараз не говорить, але в нашому полку було 5 жінок Героїв СРСР. До речі, загалом було три авіаполки на чолі з жінками і всі вони героїні. Можете детальніше почитати про це у книзі «В небі фронтовому», випущеній у 70-тих », радить він і додає, що на сьогодні, на жаль, у школах мало вчать історію тих часів, або подають її перекручено чи урізано.
«Мого дідуся, Сергія Івановича, який пройшов війну, захищаючи нашу батьківщину, наших людей, нашу сім’ю, вже немає в живих, - ділиться історією своєї родини голова Громадської організації «Перспективи Києва». - Він помер у 2000-му. Світла йому пам’ять. Нема в живих і більшості його однополчан, і мільйонів тих, хто воював і був свідком тих подій. Але їхні подвиги не забуто. Свідчення тому те, скільки людей прийшло у цей День до парку Слави та до монумента “Батьківщина-мати”, щоб покласти квіти до пам’ятника невідомому солдату і поспілкуватися з тими, хто живий, привітати ветеранів та їх рідних із Днем перемоги, - продовжує він. - Стільки дитячої радості в очах людей похилого віку від подяки за звичайну людську увагу до них не бачив ніколи раніше. Видно було, як їм було приємно, коли люди не просто дарували квіти, а цікавилися ними, їхніми долями, їхніми подвигами. День перемоги завжди був і буде святом для кожного, хто воював у Другій світовій війні (а таких залишилося не так багато), для їх близьких та родичів. Прикро, але 70-ту річницю перемоги Україна зустрічає в стані неоголошеної війни. Ветеранам, які воювали у Другій світовій війні, прикріше вдвічі. Адже тоді Перемога і мир дались їм важко і ціною мільйонів життів, натомість тепер військові дії на Сході забирають життя їхніх внуків та правнуків. Мирного неба всім нам! ».
__small.jpg)
Добавить комментарий